З Днем Української Державності!
День Української Державності відзначається 15 липня. Це свято символізує тяглість і спадкоємність понад тисячолітньої історії України, вшановує всі етапи державотворення, утверджує європейський вибір та єдність нації в боротьбі проти споконвічного ворога. Це нагадування, що нашій державі не 35 років - її історія налічує понад тисячоліття, від Русі та козацтва до УНР і сучасної України.
Понад тисячоліття державотворення. Українська традиція державотворення бере початок від утворення Давньоруської держави у IX столітті. Саме в Княжу добу сформувалася давньоукраїнська мова, зародилася перша самоназва народу — «руси», «русичі», «русини», нашою абеткою стала кирилиця. Із тих часів походить тризуб, назва грошової одиниці - гривня, а з 1187 року відоме вживання слова «Україна». Не росія, а Україна є повноправною спадкоємицею державної й культурної традиції Русі. Герб, Прапор і Гімн - не новостворені символи, а історичні святині, що гартувалися століттями боротьби за свободу.
Цивілізаційний вибір та європейська інтеграція. 15 липня - також День Хрещення Київської Русі-України, день пам'яті князя Володимира Великого. Хрещення Русі у 988 році стало найепохальнішою подією вітчизняної історії: воно принесло не лише нові етичні норми, а й докорінну зміну світогляду, розквіт освіти й культури, формування єдності народу, перший кодекс законів, карбування власної монети. Тоді ж постали Софіївський собор, Києво-Печерська лавра та інші шедеври архітектури світового рівня. Тож сучасний курс на членство в ЄС і НАТО - це не тренд останніх років, а логічне повернення до витоків, закладених ще Володимиром Великим.
Зв'язок епох. Українська державність - безперервний ланцюг подій. Сучасна Україна є спадкоємицею Русі, Галицько-Волинського князівства, козацької держави Богдана Хмельницького, УНР, ЗУНР, Української Держави, Карпатської України. Давньоруська традиція продовжилась у Галицько-Волинському князівстві, зберігалась у Великому князівстві Литовському. Козацтво під проводом Хмельницького створило державу з власними кордонами, владою та військом; після її поділу між московією та Річчю Посполитою елементи державності жили в козацьких автономіях до кінця XVIII століття. Попри знищення Січі, закріпачення й русифікацію, український народ, мов Фенікс, відроджувався знову - національне відродження XIX століття підготувало ґрунт для відновлення держави у 1917–1921 роках, а після поразки Перших визвольних змагань розпочалися Другі (1938–1950). Зрештою, 1 грудня 1991 року 90% учасників референдуму підтримали Акт проголошення незалежності від 24 серпня 1991 року - точку відліку сучасної державності. Коли мирний розвиток молодої держави не влаштував російських імперців, з 2014 року розпочалася збройна агресія, а 24 лютого 2022-го - боротьба за саме існування української нації.
Боротьба за суверенітет і спільна відповідальність. Нині державність відстоюється на фронті й у тилу. В умовах повномасштабної війни це свято — день національної мобілізації, стійкості та єдності. Головний гарант збереження державності - Сили оборони України, спадкоємці воїнів-русичів, козаків, січових стрільців, вояків УПА. Це також день вшанування мужності сучасних захисників і пам'яті всіх поколінь борців за волю. Державність — це не лише інституції, а кожен громадянин, який працею, службою, волонтерством чи громадянською позицією зміцнює країну.
Сучасний вимір свята. Перенесення дати з 28 липня (у 2023-му) на 15 липня (з 2024 року), пов'язане з переходом ПЦУ та УГКЦ на новоюліанський календар, - важливий крок деколонізації національної пам'яті й розриву з російськими імперськими міфами. Ворог воює не просто за території, а проти самої ідентичності України, прагнучи повного знищення держави. Але державність, що витримала десять століть випробувань, знищити неможливо - вона живе в кожному, хто тримає зброю, волонтерить чи чесно працює на своєму місці. Як зазначено в Конституції, сучасна Україна живе не з дозволу супердержав, а з поєднання Божої ласки та волі української нації.
