Як домашнє насильство впливає на дитину і як його розпізнати
Дім - це те місце, де дитина мала б почуватися найбезпечніше. Але часто саме за зачиненими дверима вона стає свідком або жертвою насильства. І навіть якщо вона «лише спостерігає» за конфліктом дорослих, цей досвід залишає глибокий слід у її психіці та тілі.
Що таке домашнє насильство
Домашнє насильство - це заподіяння шкоди в родині або між людьми, які живуть чи жили разом, навіть якщо вони не пов'язані родинними стосунками. Дитина може постраждати як безпосередньо, так і опосередковано - просто спостерігаючи за насильством щодо іншого члена родини. Важливо розуміти: дитину-свідка теж вважають постраждалою особою. Часто вона переживає травму настільки ж гостро, як і той, кого кривдять напряму.
Форми насильства
- Фізичне - побиття, штовхання, позбавлення сну чи їжі.
- Психологічне - приниження, крики, погрози, ізоляція від друзів.
- Економічне - коли дитині не купують необхідний одяг, відмовляють у медичній допомозі або примушують жебракувати.
- Сексуальне - будь-які дії інтимного характеру щодо дитини.
Як насильство змінює дитину
З перших днів життя дитина уважно зчитує все, що відбувається навколо: настрій дорослих, їхні інтонації, поведінку. Те, що вона регулярно бачить удома, стає для неї нормою. Якщо ця «норма» - крики, погрози чи побиття, досвід назавжди закарбовується в тілі, мозку та пам'яті дитини.
Домашнє насильство руйнує головне - відчуття безпеки. Дитина засвоює небезпечні життєві уроки: сильніший має право принижувати, близькі люди можуть завдавати болю, а її власні почуття не мають значення.
Дуже часто діти беруть провину на себе: «Це через мене», «Якби я слухався, тато не кричав би на маму». Так формуються ролі - рятівника, жертви або кривдника, - які людина несе потім у доросле життя.
Як розпізнати насильство
Насильство не завжди залишає синці чи шрами. Психологічні, економічні або сексуальні форми часто не мають видимих зовнішніх ознак. Тому головними сигналами стають зміни в поведінці дитини.
Фізичні ознаки:
- гематоми, опіки, порізи, що повторюються;
- переломи, травми голови, болі без очевидних медичних причин;
- хронічні захворювання, пов'язані з недоглядом.
Поведінкові сигнали:
- замкнутість або, навпаки, гіперактивність;
- агресивність або надмірна слухняність;
- дистанціювання від інших людей;
- невпевненість у собі, негативні висловлювання про себе;
- самоушкодження, спроби суїциду;
- вживання алкоголю чи наркотиків.
Психоемоційні особливості:
- надмірна тривожність;
- відчуття безпорадності та провини;
- постійне бажання догоджати;
- пригнічений настрій, ознаки депресії.
Що робити дорослим, якщо ви помітили ознаки насильства
Якщо ви бачите ознаки насильства над дитиною - ваша відповідальність діяти. Не залишайте дитину сам на сам із цією проблемою. Подбайте, щоб вона відчула себе в безпеці, і покажіть, що ви їй вірите: «Це не твоя провина. Я з тобою». Не знецінюйте пережите фразами на кшталт «та нічого страшного не сталося».
Це важливий сигнал для дитини: винен кривдник, а не вона, і насильство не замовчуватимуть. Кожна дитина має право на безпеку, і кожен дорослий здатен допомогти їй та захистити.
Куди звернутися
- Поліція - телефон 102 або особисто до найближчого відділку (усно чи письмово). Поліція зобов'язана реагувати на повідомлення про насильство, навіть якщо ви не родич дитини.
- Служба у справах дітей за місцем проживання (зазвичай при місцевих органах влади або ЦНАПі).
- Центр соціальних служб.
- Безоплатна правнича допомога: 0 800 213 103 або на сайті legalaid.gov.ua.
- Громадські організації для постраждалих від насильства: 15-47.
- Національна гаряча лінія: 0-800-500-335 / 116 123, або чат-бот у Telegram: @nasylstvu_stop_bot.
- Безоплатна лінія психологічної допомоги для дітей і батьків: 0 800 210 106.
Кожна дитина заслуговує відчувати себе в безпеці вдома. Якщо ви стали свідком насильства щодо дитини або підозрюєте, що вона страждає, не мовчіть - звернення до фахівців може врятувати її життя і майбутнє.
