Сергій Шматенко: «Універсального рецепту успіху не існує. Треба працювати громадою»
Виноградівській ОТГ, до складу якої увійшли 7 населених пунктів, ще не виповнилося й року. Вибори відбулися цьогоріч 30 квітня. Однак, за невеликий час ОТГ зібрала достатньо пропозицій та напрацювань, з якими будуватиме власну громаду. Роботи в мешканців ОТГ вистачає, планів – ще більше, а головне – тут люди бачать перспективу. Саме про це розповів сільський голова Виноградового, голова місцевої ОТГ Сергій Шматенко.
- Сергію Вілійовичу, громаді ще не виповнився рік. Як пройшов процес об’єднання і як Ви дійшли до фінішу?
- Я вважаю, що рішення з об’єднанням трохи запізнилося. Однак, ми провели всі необхідні обговорення, громадські слухання, спілкувалися з місцевими жителями дуже багато. Думок було достатньо, й у всіх були різні точки зору. Ми шляхом роз’яснень, ґрунтовних дискусій все пояснювали. 2 роки тому нам всі села дали відмову, на пропозицію створити громаду. А потім, коли ми добре попрацювали з населенням, то мешканці кожного населеного пункту одностайно погодилися – ніхто не був проти об’єднання.
Ми офіційно маємо стати об’єднаною територіальною громадою лише з 1 січня 2018 року. Зараз ми працюємо на три різні бюджети – на три сільські ради. Тобто працюємо окремо з Тарасівською сільрадою, окремо з Брилівською, окремо з Виноградовим. Хто розуміється на бюджетному процесі, той мене підтримає, що нічого гарного та простого в такій роботі немає. Ми з самого початку об’єднання не пішли на те, щоб бюджет був один, закон це дозволяє. Справа в тому, що в середині року вже у всіх сільрад були заключені договори на електроенергію, на газопостачання, оформлені тендерні процедури. Об’єднати бюджети – означало б звести нанівець цю роботу. Тому ми обґрунтовано вирішили почекати до початку 2018 року. Зараз бюджет кожної сільради складає орієнтовно 5 млн. гривень. Після офіційного об’єднання бюджету в один – гаманець ОТГ має бути близько 50 млн. грн. Але це різні доходи і різні видатки. Нам потрібно фактично всю соціальну сферу брати на себе: школи, садочки, ФАПи, амбулаторії, культуру, спорт тощо. А це і зарплатня, і енергоносії. Тобто видатків вистачатиме.
- Найбільш витратною сферою, мабуть, стане освіта. Скільки об’єктів маєте прийняти на баланс, і як проходитиме процес передачі?
- У нас в сільській раді працюватиме один загальний відділ освіти, культури, молоді та спорту. Ось буквально сьогодні-завтра проводимо конкурс на посаду начальника цього відділу. На баланс ми приймаємо 4 школи та 6 дитячих садочків. Гадаю, що більше половини бюджету піде на утримання саме об’єктів соціальної сфери. Адже тут буде й спорт, і культура. Ми вже написали звернення до Олешківського районного управління освіти та районної ради. Депутати прийняли рішення, що з 1 січня 2018 року ці об’єкти у нас на балансі – ми є власниками. Вступив в дію новий Закон про освіту. Тепер ми маємо самі заключати контракт з директором школи, проводити конкурс на цю посаду. Маємо стати власниками ще 2 амбулаторій, 4 ФАПів, 5 будинків культури. Ще працюватиме в ОТГ два філіали музичної школи та філіал районної ДЮСШ. Отож, самі бачите, від кількості бюджетних об’єктів голова йде обертом. Однак, ми дуже вдячні за підтримку. Районна рада, управління освіти, методичний кабінет – не залишаються осторонь наших проблем та прохань.
Хотів би подякувати районному депутатському корпусу та депутату обласної ради Євгену Рищуку. Він завжди допомагав нам, усіляко підтримував.
- Яким Ви бачите майбутній апарат сільської ради, коли ОТГ стане «де-факто» офіційною?
- Гадаю, що нам тут треба штат, як мінімум, в 30 осіб. Нікого звільняти не збираємось. У нас вже давно працюють соціальні працівники на місцях від територіального районного центру. Ми вже вирішили домовитися з терцентром та залишити їхніх спеціалістів в селах. Адже люди до них звикли, всі проблеми в селах вони добре знають, і, що головне, у їхній кваліфікації ми ніколи не сумнівалися. Поки йдемо вперед маленькими кроками, і різко щось змінювати не хочемо. Треба звикнути до статусу громади, все уважно переглянути, вивчити, поспілкуватися з людьми, і тоді вирішувати. Інакше можна наробити багато помилок.
Звісно, обов’язковим для нас є збереження комунальних господарств. Зараз в громаді діють три КП. Тарасівське нині в стані приєднання до нашого – Виноградівського. І лишається на місці Брилівське КП, воно досить велике. По всім комунальним господарствам багато роботи. Це і борги, і застаріла матеріально-технічна база, і послуги не досить якісні. Зараз підприємства займаються лише водопостачанням та благоустроєм. Звісно, хочемо дещо розширити їхні обов’язки, змінити підходи до надання послуг. Та і мешканців наших треба перелаштувати. Наприклад, в Брилівці достатньо багатоквартирних будинків. Потрібно створити ОСМД, оформити все документально, одним словом, працювати всією громадою. Люди звикли, що за них хтось має зробити, прийти та все налаштувати. Тут так не вийде. Потрібно брати справу до власних рук – і діяти. Тоді буде результат.
- Яке першочергове завдання має вирішити громада зараз?
- Громада має вирішити звідки їй брати кошти. Тобто, перш за все – це наповнення бюджету. Адже держава підтримує тільки на перших кроках громаду. Та і взагалі, на те й створюється ОТГ, щоб самим вирішувати долю населених пунктів та як тут, на місці, заробляти гроші. Для нас, як для сільської місцевості з родючою землею, наповненням бюджету може слугувати саме сільське господарство. Зараз наші землевпорядники (до речі вони лишилися в кожній сільраді) тільки починають працювати над інвентаризацією землі. І то робота не на один місяць, і навіть не на півроку.
У когось земля оформлена, і податки йдуть куди треба. У когось – ділянка – то спадщина, яка мала перейти до власника ще 5-10 років тому, але власник нічого не зробив для того, щоб її оформити. Є на жаль і недобросовісні сільгоспвиробники, які не бажають оформлювати всі необхідні документи. Але ми працюємо над тим, щоб вся земля, що належить громаді, була офіційно оформлена. Нам потрібна суцільна паспортизація земель – це зараз принципова позиція сільради. Ще одне наше завдання – це створення сільгоспкооперативу. Люди у нас почасти займаються одноосібним сільським господарством, є багато теплиць. Тому раціональним рішенням було б об’єднатися. Адже в нас багаті землі, досить родючі, ми маємо що запропонувати ближньому до нас ринку сільгосппродукції.
- Якщо дивитися в майбутнє, то на що хотілося б витратити субвенцію від держави?
- Інфраструктурну субвенцію хотілося б витратити на матеріально-технічну базу КП, на підтримку навчальних закладів та на ремонт доріг. Для шкіл та садочків це ремонти, енергоефективність, необхідний інвентар тощо. У 2018 році ми плануємо втілити проект по добудові двох груп у дитсадку Виноградового. Збираємось звертатися до Державного Фонду Регіонального Розвитку, 20% вкладемо власних коштів. Зазначу, ми не розраховуємо тільки на державні гроші. Вчимося користуватися тими можливостями, які є. Ось, наприкінці року виграли конкурс територіальних громад, який влаштувала Херсонська обласна рада. По співфінансуванню з обласного бюджету та, за допомоги місцевих підприємців, плануємо відремонтувати один з будинків культури в громаді. Стосовно доріг, то вже готуємо проектну документацію. Адже без цього ніхто зараз дороги нам не відремонтує.
- З якими проектами чи ініціативами довелося працювати за останній час?
- Ми розпочали співпрацю з університетами. З державного аграрного університету двоє студентів зараз співпрацюють з землевпорядниками. Почали обходити двори, опитувати громадян, щодо оформлення землі на присадибних ділянках тощо. Тим часом допомогу нам запропонував і державний університет. Тамтешніх студентів мають теж направити до нас на практичне стажування. Вони мають проаналізувати та впорядкувати нашу документацію по землі та детально переглянути Стратегію громади, над якою зараз ще ведеться робота. Знаєте, свіжий, молодий погляд та аналітика нам ніколи не завадять. У нас вже закінчено генеральний план Виноградового, наступного року працюватимемо з генпланом Тарасівки та Брилівки. Звісно, якщо роботи вистачає нам, то вистачить і студентській молоді.
У 2018 році з проектами робимо ставку на сонячну енергетику. У Виноградовому та Брилівці, на місці покинутих господарств та руїн невдовзі виросте цілий парк сонячний батарей. Ми вже порахували, що якщо інвестори (вони до речі всі українські) орендують у нас 40 га землі, то це 0,5 мільйона гривень додатково до бюджету громади щорічно. Для нас це серйозні кошти, які можна спрямувати на розвиток громади. Ще в нас є власні сільгоспвиробники. Вони працюють над проектом по переробці соняшнику. У Виноградовому вже є два місця, де переробляють соняшник. І це теж, я вважаю, добре. Це прогрес, розвиток, крок вперед.
- Сергію Вілійовичу, Ви давно працюєте головою Асоціації сільських та селищних рад Херсонської області. Чи потрібні такі організації, і який досвід від інших рад Ви змогли перейняти?
- Так, організації такі потрібні, це стовідсотково. Єдине, що вони мають реально працювати, бути не на папері, а мати якісь дієві інструменти, сільради мають допомагати одна одній в такій Асоціації. Я дуже зрадів, коли дізнався, що у нас працюватиме (вона вже створена) Асоціація голів ОТГ. Її очолив голова Музиківської сільради Савелій Лейбзон. Це дуже мудрий керівник, я гадаю, що ця організація реально працюватиме.
А стосовно досвіду… Знаєте, я та мої підлеглі багато де були. Поїздили по Україні, особливо, з того часу як об’єдналися в ОТГ. Звісно, у всіх є свої плюси та мінуси. Однак, головне, що я зрозумів з цих поїздок, це те, що кожна громада діяла виключно з інтересів їхнього місцерозташування. Тобто, заробляла гроші на тому, що ближче безпосередньо їм. Для нас, на мою думку, ця сфера - сільське господарство. Ми маємо розвиватися у цій ніші. І всі громади робили, та і роблять помилки. Однак, це не приховується. Про це говорять вголос, і говорять, як про досвід, без якого в нашому житті нікуди. Універсального рецепту успіху не існує. Немає жодного проекту чи ініціативи, які я міг би «підглянути» в когось із сусідів, і скопіювати для Виноградівської ОТГ. Кожна громада – це окреме середовище, з різними людьми. І тільки мешканці громади мають вирішувати, треба це їм, чи ні. Ми можемо багато і довго спостерігати за іншими, а можемо тут, у себе на місці, вирішити, що буде кращим для нас, і зробити це. Спільними зусиллями. Інакшого виходу я не бачу.
Спілкувалась Ольга Краснюк
http://oleshki.ks.ua/index.php/novyny1/21-vazhlyvi-novyny/259-sergij-shmatenko-universalnogo-retseptu-uspikhu-ne-isnue-treba-pratsyuvati-gromadoyu
