Служити чи не служити – ось в чому питання
«Наші батьки, не підписували нічого коли ми народжувались, і чому, ми повинні служити? Про який це обов'язок ідеться? Ми нікому, нічого не винні, окрім батьків! Дайте, нам змогу, працювати і жити спокійно! Я вважаю, що служба, це просто втрата 1,5 роки життя, і роботи!»
Таку промову можна почути від призовників Брилівського старостинського округу, які відчинили вхідні двері інспектору ВОС під час вручення повісток. А більшість просто не відчиняють двері та не з’являються на медичні огляди до військомату.
За результатами весняного призову до лав Української армії з смт Брилівка не пішов жодний з призовників. У порівнянні з с. Виноградове - 7 чоловік, Тарасівський старостинських округ -2 чол.
Але ж захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком військовозобов’язаних українців. Такий порядок регламентований ст. 65 Конституції та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Складовою частиною військового обов’язку є перебування на обліку у військкоматі та строкова служба в армії.
Багато хто боїться зони АТО, але військовослужбовців строкової служби до виконання завдань в зоні проведення Операції Об’єднаних Сил на території Донецької та Луганської областей залучати заборонено. Вони проходитимуть службу виключно в місцях постійного розташування військових частин.(Згідно підпункту 8 пункту 7 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності», уведеного в дію Указом Президента України від 24 вересня 2014 року № 744)
Більшість призовників — невпевнені та сором’язливі і дуже мало знають про службу в армії, але наша армія — це сили спеціальних операцій, військова поліція, солдати почесної варти, прикордонники, керівники, військова розвідка, кібернетична безпека та багато іншого. Не забуваємо і тих, хто не обов’язково тримає зброю в руках, але без кого просто неможливо уявити військову справу: ангелів охоронців армії — військових лікарів, інженерів-механіків, кухарів.
У військкоматі запевняють, що за якихось кілька місяців вони стануть зовсім іншими… Дорослими, самостійними та цілеспрямованими. І, безсумнівно, багато із тих, хто на початку служби закреслюватиме дні до дембеля, захочуть пов’язати своє життя зі службою!