Звернення Президента Володимира Зеленського з нагоди Дня Української Державності
Дорогі українці, українки!
Ми боремося проти страшного ворога, якого не назвеш людиною і який нескінченно далекий від справжнього християнства.
Його сутність – це руїни, смерть, яку він несе і яку ми повинні здолати.
Україна не може погодитися на менше, ніж жити. На менше, ніж зберегти себе. На менше, ніж залишитися людьми.
Україна не підкориться злу, яке проливає кров заради свого хворого самоствердження. Яке зневажає правду і людську, і Божу та знецінює всіх, окрім себе.
Росія саме на цьому будує свою державність.
Але ми з вами інші.
Історія українців на цій землі сягає часу глибше, ніж тисячоліття тому.
І хоч би хто приходив сюди чужий, і хоч би хто робив усе, щоб Україна не могла бути собою, він не зламав наших людей і духу цієї землі. Не зламав те, що робить нас Україною.
Я хочу подякувати зараз кожному й кожній, хто прийшов в «Охматдит» після цього удару. І хто рятує після кожних подібних злочинів Росії. Усім, хто допомагав розбирати завали. Хто діяв, щоб урятувати дітей. І всім, хто співпереживав. Хто говорив світові, що відбувається.
І я дякую всім у світі, хто не мовчав і хто шукає рішення, щоб підтримати наш захист життя. Хто допомагає нашому захисту неба, хто підтримує наших воїнів зброєю, хто забезпечує тиск на Росію за все її зло.
І хто робить так щоразу, коли треба довести, що життя сильніше за його ворога.
Українці, українки!
Я дякую вам за те, що ви вірні собі, нашій меті, нашій державі.
Нашим цінностям, які обов’язково вистоять, бо вже мають опору в століттях.
Мають коріння у Київській Русі та продовження в козацькій державі й живу силу сьогодні – силу України, яка робить найбільше та найважливіше за всю свою історію.
Це Україна, яка не лише захищається, але єднає багатьох інших для захисту життя.
Яка гордиться своїми людьми. І чий героїзм світ шанує.
Це Україна, чий прапор – наші рідні синьо-жовті кольори – раді бачити всюди, де справді цінують сміливість. І наш тризуб – наш величний герб, який ми успадкували від древніх князів – є і на шевронах, і на футболках, і просто в татуюваннях.
Це символи, за якими ми впізнаємо своїх, хоч би де ми були. І це емоції, які нас єднають, коли ми чуємо, як звучить Україна.
І це наші здобутки, які не хтось дав, а ми всі для України принесли.
Все це – наша держава.
Сьогодні, у День Української Державності, у День хрещення Русі-України, ми згадуємо шлях, який пройшла Україна, і всіма силами зосереджуємося на битві, яку Україна повинна виграти.
Ця битва – заради нашої незалежності. Заради того, щоб цю незалежність могли успадкувати наступні покоління. Успадкувати, а не виборювати. Щоб ми їм дали гордість за Україну, а не її біль.
І щоби жодні «путіни» більше не сміли приносити сюди руїни та страждання.
Ми з вами вже відмежовані нашим духом від цього ворога.
І ми повинні зробити все, щоб і наш державний кордон із ним став справжньою межею між світом нашим, який невіддільний від світу глобального, і тими, хто намагається нас знищити.
Ми повинні перемогти це зло, і Україна це зробить.
Тут завжди буде Україна. Наша історія. Наші люди. Наша держава.
Я вітаю вас із Днем Української Державності! І дякую всім, хто з Україною!
Слава нашим людям! Слава Україні!
