Безбар'єрність

Цифрова безбар’єрність — це створення рівного доступу до інформації, онлайн-комунікації, публічних та інших електронних послуг для всіх категорій населення, зокрема для людей з інвалідністю, літніх осіб, мешканців сільської місцевості і всіх, хто має різні потреби.

Що таке фізична безбар’єрність Фізична безбар’єрність означає, що простір враховує потреби всіх людей. Наприклад, тротуари, будівлі або зупинки влаштовані так, щоб ними було зручно користуватись людям у кріслах колісних, з дитячими візками, на милицях, людям старшого віку або тим, хто несе важкі речі. Це не «особливі умови», а звичайна норма будь-якої локації — така сама, як ширина сходів чи освітлення вулиці.

Інформаційна безбар’єрність — це умови, за яких усі люди, мають доступ до потрібної інформації у різних форматах і з використанням сучасних технологій. Йдеться про створення простору, де інформація є зрозумілою, доступною та корисною кожній людині — від дітей до дорослих, включно з людьми  з інвалідністю, людьми старшого віку, людьми з різними порушеннями.

Економічна безбар’єрність — це підхід, який гарантує рівні умови та можливості для участі в економічному житті кожному та кожній, будь-якого віку, статі, фізичного та психологічного стану, сімейного стану чи соціального статусу. Її мета — усунути дискримінаційні або структурні бар’єри, які заважають людям працювати, розвиватись професійно, відкривати чи вести власний бізнес, отримувати фінансові та інші ресурси для самореалізації.

Освітня безбар'єрність — створені рівні можливості та вільний доступ до освіти, зокрема освіти протягом життя, а також здобуття іншої професії, підвищення кваліфікації та опанування додаткових компетентностей. Освітня безбар'єрність — один з шести напрямів, що передбачені Національною стратегією зі створення безбар'єрного простору в Україні на період до 2030 року. Серед очікуваних результатів реалізації Стратегії — рівні можливості та вільний доступ до освіти.

Суспільна та громадська безбар’єрність — це створення умов і середовища, у якому кожна має рівні можливості для повноцінної участі в житті суспільства. Це означає, що всі бар’єри — фізичні, інформаційні, соціальні чи психологічні — усуваються або зменшуються настільки, щоб не перешкоджати у правах, самореалізації, спілкуванні, роботі, освіті, доступі до культурних та публічних сервісів.

Перед багатьма громадянами України стоїть ряд бар’єрів у реалізації своїх прав, отриманні доступу до публічних послуг та повноцінної участі у культурному, політичному та суспільному житті. Ці бар’єри наявні у різних сферах - від доступності до громадських та житлових будівель до працевлаштування чи культурного життя.

 Чи задумувалися ви, з якими труднощами стикаються батьки маленьких дітей? Наскільки складно підтягнути дитячий візочок сходами одній людині без сторонньої допомоги, зайти з ним до магазину, де немає пологого входу чи пандуса, або у транспорт без спеціального пониження? Про цю проблему ми не замислюємось, поки самі не стаємо батьками чи поки в нашому близькому оточенні не з’являються діти. Усі ці сходинки, бордюри та високі пороги — це все бар’єри, які не дозволяють батькам чи опікунам вільно пересуватися з маленькими дітьми. Це також перепони, що ускладнюють пересування людям з інвалідністю, для яких більшість українських міст і сіл є архітектурно недоступними, а також людям старшого віку й іншим представникам маломобільних груп населення.

Сучасна Україна прагне стати комфортною та доступною для кожного.

У межах продовження Словника безбар’єрності звертаємо увагу на коректне використання мови у публічному та повсякденному спілкуванні. Слова формують ставлення, впливають на відчуття гідності та допомагають створювати інклюзивне середовище.